ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МЕНЕДЖЕРА СУЧАСНОГО ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Валерій Онипсенко

Сучасній освіті потрібен керівник нової генерації: лідер, менеджер, експерт. Процес професійного становлення менеджера навчального закладу є надзвичайно складним, але поступово набуває значення вирішального фактора впливу на якість освіти в цілому. Стиль керівництва, дії керівника освітнього закладу, управлінська культура визначають ефективність його професійної діяльності та, як наслідок – якість освітніх послуг.

Для системи освіти особливого значення набуває проблема професійного становлення менеджерів навчальних закладів. Нові запити суспільства вимагають наукового аналізу особистісних і професійних якостей керівника навчального закладу, мотивів управлінської діяльності тощо.

Варто зазначити, що рівень професійної компетентності керівника значною мірою впливає на підвищення конкурентоспроможності та привабливості освітніх послуг. Зважаючи на це, пріоритетними завданнями перед сферою освіти, як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти та Законі України «Про загальну середню освіту» є розвиток людського потенціалу, забезпечення нового рівня якості підготовки спеціалістів, формування високоосвіченої особистості. Специфіка управління школою, на відміну від інших підприємств і установ, зумовлює визначення пріоритетного завдання: формування особистісних і професійних якостей менеджерів навчального закладу, розширення можливостей цього процесу за рахунок підсилення його цілісності, педагогічного аналізу функцій та особливостей їхнього професійного становлення.

Поняття «культура управлінської праці» містить такі різновиди: загальнолюдська культура, культура політична, правова, естетична та педагогічна (з її багатьма відтінками залежно від типу та специфіки навчального закладу). Сучасність вимагає від керівника ЗНЗ високого рівня професійних знань і вмінь, позитивного досвіду педагогічної діяльності, таких особистісних якостей, як організованість, переконливість, наполегливість, відповідальність, впевненість у власних діях, винахідливість, висока моральність, толерантність, гуманність, справедливість, оптимізм, прагнення самовдосконалення тощо.

Серед професійних знань необхідно виділити: знання сучасних теорій та моделей освітнього менеджменту, інноваційних технологій, стилів управління, методів підвищення ефективності керівництва та якості освітніх послуг, основних принципів менеджменту в освітніх організаціях тощо. Професійними уміннями, у даному випадку, виступають: установлення ділових контактів, організація та планування діяльності навчального закладу, управління конфліктами, делегування повноважень, створення спеціальних умов для повноцінного розвитку педагогічного персоналу й учнівського колективу, прийняття управлінських рішень тощо. Важливим є взаємозв'язок професійних і особистісних якостей керівника навчального закладу .

Отже, ключовими у цій схемі є професійні й особистісні якості керівника, які визначають його здатність оптимально використовувати свої знання і вміння, що реалізуються у функціях професійної діяльності. Слід зазначити, що під функціями професійної діяльності керівника навчального закладу розуміємо відокремлені напрями керівництва, які повинні бути забезпечені управлінськими діями. Такими функціями є : організація, планування, координація прогнозування, прийняття та виконання управлінських рішень, регулювання та коригування роботи закладу, активізація та мотивація педагогічної діяльності, контроль і корекція навчально-виховного процесу.

Реалізація функціональних обов'язків менеджера навчального закладу передбачає застосування спеціальних прийомів та способів керівництва, які у процесі здійснення професійної діяльності стають неповторним та індивідуальним стилем кожного керівника. У свою чергу, саме стиль керівництва, дії керівника, його культура спілкування визначають ефективність професійної діяльності менеджера, та, як наслідок – якість освітніх послуг.

Професійна діяльність керівника школи вимагає спеціальної підготовки, професійної компетентності, управлінської культури. Управлінська компетентність як основа професійної діяльності керівника ЗНЗ характеризується особливостями усвідомлення поведінки та діяльності підлеглих, безпосередньо впливає на організацію співробітництва працівників у досягненні загальної мети.

Важливою є думка науковців про доцільність розглядати професійну компетентність керівника школи як цілісну, інтегративну особистісну властивість. Ідеться про суб'єкт управління, який, звісно, може бути не тільки індивідуальним, а й груповим, – про директора, заступника або заступників директора. Слід також пам’ятати, що управління є сферою діяльності, яка за своїм значенням і специфікою ніколи не розглядалась як професійна. Управлінцями завжди працювали вузькі спеціалісти різних галузей, які не мали спеціальної підготовки. А від рівня управління залежить і ефективність виробництва, і задоволення потреб суспільства, зокрема й освітніх. В умовах реформування освіти професіоналізм управлінців стає вирішальним фактором.

Вважаю, що спеціальна підготовка керівного складу освіти є сьогодні проблемою надзвичайно актуальною. Керівники навчальних закладів, працівники органів управління освітою здебільшого не мають відповідної професійної підготовки до управління, хоча вони є висококваліфікованими фахівцями з різних учительських спеціальностей. Отже, причини невідповідності реального рівня управлінської культури керівників навчальних закладів необхідному для ефективного управління криються саме у відсутності професійної освіти. У закладах освіти практично ще немає менеджерів. Є формальні управлінські одиниці в особі директора, його заступників і педагогів. Але проблема зміни командно-адміністративного менталітету в освіті на менеджерський уже є актуальною. Для діючого керівника школи та педагога така трансформація може здійснюватися лише в межах спеціальної підготовки в умовах післядипломної освіти.

Сьогодні дуже важливо, щоб підготовка високопрофесійних керівних кадрів відповідала інтеграційному критерію, в основі якого знаходяться: педагогічна й менеджерська майстерність, комунікативна компетентність та нові технології. Саме ці критерії є орієнтиром у підготовці майбутнього керівника навчального закладу, оскільки освіті потрібний керівник нової генерації: лідер, менеджер, експерт.

Важливим напрямком підготовки майбутніх керівників може бути формування Школи резерву для майбутніх керівних кадрів, в якій будуть навчатися амбітні працівники із задатками й прагненнями до керівної роботи. Важливою особливістю роботи з резервом може бути навчання за спеціальними програмами, а також організація самоосвітньої діяльності слухачів. І такий зміст роботи сприятиме їх професійному зростанню.

Отже, робота з резервом керівних кадрів повинна стати запорукою успішної діяльності майбутнього керівника навчального закладу, який отримає спеціальну підготовку до моменту призначення на посаду, а не в процесі перебування на посаді. Навчання в школі резерву повинно стати потужним стимулом і чинником професійного розвитку. Через розвиток особистісних і професійних якостей, через набуття спеціальних знань і вмінь, позитивного педагогічного й управлінського досвіду, формування індивідуального стилю керівництва, розвиток організаційної культури відбувається процес професійного становлення висококваліфікованого менеджера навчального закладу.

Література

1.     Бойко І.І. Професійна компетентність керівника закладу освіти як складова його професійної культури / І.І.Бойко // Педагогічний дискурс. – 2008. – № 5. – С. 8–14.

2.     Васильченко Л. Управлінська культура керівника школи в системі післядипломної педагогічної освіти / Л. Васильченко [Електронний ресурс] // Oсвітa.ua (Вид-во «Плеяди»), 2008. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/ manage/1181/.

3.     Гуменюк В.В. Інформаційне забезпечення управління школою : наук.-метод. посіб. / Гуменюк В.В. – Хмельницький : АВК, 2003. – 51 с.

4.     Жосан О.Е. Інноваційна діяльність гімназії. З досвіду роботи гімназії № 9 Кіровоградської міської ради / О.Е. Жосан. – Кіровоград : КОІППО ім. В.Сухомлинського, 2007. – 70 с.

Використання ігрових технологій під час проведення уроку історії та в позаурочний час

Сучасна педагогічна психологія дає переконливе обґрунтування використанню ігрових технологій у навчально-виховному процесі (Д. Ельконін, С. Рубенштейн, А.Сікорський, А.Гумецька та ін.). Як високорезультативний та перспективний прийом навчання та виховання розглядає ігри наукова педагогіка (А. Арутюнов, Є. Мінський, П. Чеботарьов та ін.). Так само й фахівці з методики викладання привертають увагу педагогічної громади до колосального навчально – виховного потенціалу ігрової діяльності школярів. Тому кожен вчитель сьогодні повинен інтенсивніше освоювати даний напрям методичного пошуку, творчо опрацьовувати педагогічний досвід використання ігор, ігрових завдань і прийомів, розробляти власні ігрові методики. Адже використання ігор на уроці збагачує урок, робить його більш привабливішим для учнів, розвиває в них потяг до знань, бажання примножувати свій інтелектуальний набуток, не зупинятися на досягнутому, формувати вміння осмислювати новий матеріал, мислити логічно, робити самостійні висновки, чітко висловлювати свої думки й обґрунтовувати їх; також  ігри розвивають творчі здібності школярів, прищеплюють навички колективного пошуку істини, виховують товариськість, уміння працювати колективно, зважати на думку інших, розвивають прагнення до власного самовдосконалення.

     Ігри мають найрізноманітніші форми і можуть використовуватися на різних етапах уроку та навіть передбачати цілі ігрові комплекси.

„Синтез наук”, що являє собою інтелектуальне змагання між командами, ігровим матеріалом для яких слугують відомості з двох і більше предметів (всесвітня історія, географія, зарубіжна література, математика та ін.). Ігри цього типу допомагають перекинути своєрідні містки між предметами, ущільнити їх зв’язки, забезпечити надійну основу для подальшого вивчення не лише історії, а й інших предметів шкільного курсу. Ці ігри можуть проводитися у формі інтелектуальних змагань („Що? Де? Коли?”,„Брейн - ринг”, „Даугавпілс” „Найрозумніший”) з метою проведення тематичного оцінювання знань після вивчення тем: „Стародавній Єгипет”, „Передня Азія”, „Стародавня Індія та Китай”, „Стародавня Греція”, „Стародавній Рим”.

Проведенню гри передує певна підготовча робота:

·        ознайомлення учнів зі структурою заходу, з’ясування правил проведення кожного туру;

·        рекомендування для опрацювання літератури, яка зміцнить теоретичну підготовку гравців;

·        підготовка команд гравців, форми, атрибутики;

·        належна підготовка класу, де проводитиметься гра, та забезпечення умов проведення гри.

Безпосереднє проведення ігор здійснюється на уроці або в позаурочний час за сценарієм із точним дотриманням меж і правил.

Найбільш універсальною грою, із запропонованих, є інтелектуальне змагання „Даугавпілс” (назва походить від міста Даугавпілс, де і було розроблено даний ігровий комплекс), так як воно складається з комплексу інтелектуальних завдань („Перевертні”, „Вірю, не вірю”, „Куди голка, туди й ниточка”, „Вустами дитини” тощо), розроблених безпосередньо самим учителем з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, і які можуть використовуватися автономно під час організації пошуково – дослідницької діяльності на уроці, самоосвіти учнів, закріплення знань та проведення підсумкових тематичних узагальнень.

Однією з найбільш продуктивних ігророзвиваючих форм навчання у вивченні курсу історії стародавнього світу є кросворди. Зазвичай вони використовуються для закріплення знань з теми, вивченої на уроці, або  протягом декількох уроків. Їх використання сприяє розвитку розумових здібностей школярів, актуалізації набутих знань, формуванню навичок пошуково – дослідницької роботи, розвиває в учнів практично – дієве, наочно – образне та абстрактно – логічне мислення. Особливо ефективним є складання кросвордів безпосередньо самими учнями, що сприяє розвитку в них довгострокової пам’яті, яка розрахована на довгий термін зберігання інформації, шляхом включення в процес створення кросворду різних видів пам’яті: зорову, слухову, словесно – логічну та емоційну.

Сучасна педагогіка та психологія вважають, що нездібних дітей немає. Кожна дитина здатна до творчості і має певні задатки, які за сприятливих умов розвиваються у здібності. А гра допомагає визначити рівні інтелектуальних здібностей, виробляє вміння аналізувати, міркувати, комбінувати і навіть програвати.

Видатний педагог К.Д.Ушинський зазначав, що важливо спостерігати за дитячими іграми.  Якщо дитина  не виявляє інтересу до ігор, пасивна, якщо ігри стереотипні і примітивні за змістом – це серйозний сигнал несприятливого розвитку дитини, невтішний діагноз для шкільного навчання. Тому для сучасного вчителя урок повинен стати творчим процесом, що передбачає, насамперед, не предметний аспект (кількість інформації яку запам’ятав учень), а мотиваційний та ціннісний, що визначаються вмінням учителя обирати оптимальні, цікаві для учнів форми та методи роботи для задоволення їх природної потреби пізнавального пошуку, через розвиток пізнавальних інтересів, формування позитивного ставлення до знань шляхом використання ігрових форм на уроці.

Вимоги до питань та завдань для інтелектуальних ігор

                    

 Усі гравці-інтелектуали впевнені, що вся сутність «ЩДК» - у питаннях. Ніколи не забувайте про те, що жоден вундеркінд не може знати всього й про все. Навіть серед найвідоміших гравців є такі, чиї знання не простягаються за курс середньої школи. А грають вони інколи краще, ніж записні ерудити. Чому? Та тому, що грають в гру, де потрібно не механічне використання накопичених знань, а «добуток» на їхній основі нових, де без фантазії та інтуїції не обійтися точнісінько так, як без логіки й пам’яті.

              Що ж таке хороше питання? У свій час у газеті клубів «ЩДК» «Игра» була проведена ціла дискусія на цю тему. З’ясувалося, що питань, які подобаються або не подобаються всім, не існує, а значить, неможливо й скласти їх алгоритм. Борис Левін пропонує розділити питання на формальні й неформальні.

Вимоги до питань за Борисом Левіним
Формальні питання	Неформальні питання
Питання повинно бути: 1)      однозначним – тобто не повинно мати дві або декілька відповідей; 2)      коректним – тобто повинно мати в собі тільки перевірену, підтверджену першоджерелами інформацію, а не здогадки або плід уяви автора ; 3)      новим(або, як говорять затоки, - незасвіченим)	Питання повинно бути : 1)      красиве; 2)      поєднувати в собі логіку та фантазію; 3)      опиратися на ерудицію та на інтуїцію 4)      повинен бути ланцюжок, за який потягнувши, розплутаєш клубок; 5)      парадоксальне; 6)      «Найти неизвестное в известном, необычное в обычном, невероятное в очевидном» В.Я. Ворошилов 7)      лаконічне

              

Класифікація питань та завдань для інтелектуальних ігор по Ганичеву

Продуктивні	Умовно припустимі	Неприпустимі
На кмітливість «Відповідь у питанні» Питання-жарти «Оригінально про банальне» Питання-підказки «Відоме про відоме» На логічне й асоціативне мислення На «удачу» На «наближення»	Відтворюючі «з вивертом» Перерахування Питання-лекції	Питання-розиграші Неетичні питання

            Як приклад парадоксу, виходу за кордон шаблонного мислення хочемо привести питання Д.Борока з Самари, з яким він став переможцем одного з турів конкурсу «вопросников» у газеті «Игра» :

             Индейцы племен алакалуфов и ямана, жившие на Огненной Земле, даже при минусовой температуре ходили совершенно обнаженными. Единственную одежду составлял кусочек тюленьей шкуры с ремнем. Какая часть тела прикрывалась этим кусочком?

         Хвилина роздумів

         Що ми знаємо про цих індійців, їхні звички та закони? Нічого. Спроби пристосувати власну логіку поведінки на морозі приведе до відповіді, де головними героями будуть ті чи інші конкретні частини тіла. Але ж треба зрозуміти, що інформація, що вказує на те, що потрібно віддати перевагу носу, а не скажемо, стегну, немає, а одягти це хутро на щось потрібно. Тож потрібно зрозуміти й піти в іншу плоскість мислення. Тільки там можливо знайти відповідь.

         Увага, відповідь

№ ком	тур	питан	Відповідь
32	3	5	Ту, яка на даний момент замерзла більш всього.

Ту, яка на даний момент замерзла більш всього.

 Приклад картки з відповіддю

Приведемо приклади питань і завдань різних типів для інтелектуальних ігор.

Питання на кмітливість.

На початку 90-х років ХХ століття в Національній хокейній лізі з’явилася нова команда – «Могутні качки» з міста Анахайм. Як у перекладі на російську мову звучить назва льодової арени, побудованої в цьому місті ? ( ставок) Автор С.Віватенко

Відповідь у питанні

Ви капітан космічного корабля. У Вашій команді 8 чоловіків і їм по 20 років. Скільки років . Скільки років всьому екіпажу? (8х20=160 + число років капітана, тобто людини, якому задане питання)

Питання-жарти

По чому бігають футболісти? (по полю)

Що трапилося 31 вересня 2009 року? (нічого, тому що 31 вересня не існує)

Оригінально про банальне

Як назвати жолудь, що дожив до старості? (дуб)

Питання-підказки

1)в сочетании с сыром он пожароопасен.

2)это орудие питки в мед.кабинете

3)это физик, имеющий то же имя, что и мальчик, связавший свою жизнь с гусями

Відповідь: Бор

Питання на удачу

Це питання із варіантами відповідей. Дітям ці питання знайомі як тестові.Вони гарні тим, що можна задавати саме зарозуміле питання й у гравця є шанс відповісти правильно. Оптимальна кількість варіантів від 3 до 5. Для ускладнення можна додати умову, що жоден із варіантів може не бути правильним або вірні два варіанти.

Концептуальні засади інтелектуальних ігор

         

                  

   

           Гра – вид діяльності, який імітує реальне життя, має чіткі правила і лімітований час для проведення.

           Головне, що керує будь-яким знатоком, - азарт, саме бажання грати. Люди взагалі не можуть існувати без гри – природної чи штучної. Там, де немає гри, життя перетворюється у сумне, сіре існування, питання лише в меті та змістові практичних ігор. Можна знайти таку гру, яка потребує від тебе максимального напруження сил та можливостей, але й принесе ні з чим не зрівняну радість досягнення мети, фантастичне розуміння особистісної реалізації та подолання самого себе. Для мене й для моїх друзів такою грою стала гра «ЩДК». Її ігровий час, спресований у хвилини обговорення, приносить стільки емоцій, скільки у звичайній своїй діяльності не отримуєш й за рік, а особисті перемоги чи невдачі допомагають зрозуміти самого себе так, як навряд чи коли-небудь ще зрозумієш. Ця гра вимагає всього, що є у тебе за душею, перевіряє весь твій потенціал й життєвий досвід, з одного боку, але ще й вчить думати та приймати рішення в умовах жорстокого цейтноту, з іншого.

           Гра – поняття дуже широке, нас цікавить тільки невелика її частина – ігри інтелектуальні.

           Інтелектуальна гра – це гра, в якій успіх приходить за рахунок перш за все мислення людини, її розуму.

           Головна мета проведення інтелектуальних ігор – гармонійна життєво компетентна розумна особистість.

           Задачі гри :

Навчальні задачі :

-          перевірка рівня отриманих знань

-          стимулювання до самостійного вивчення матеріалу

Розвиваючі задачі :

Розвивати : - логічне мислення

-          винахідливість, кмітливість

-          комунікабельність

Виховні задачі :

-          толерантне ведення публічних виступів, дискусій

-          стратегічна і тактична поведінка особистості і команди в умовах, які постійно змінюються

-          творчі риси особистості

       Наводимо класифікацію російського вченого Ю.Ганічева. Вона не претендує на остаточну істину, але дає можливість керівнику гуртка, організатору інтелектуальних ігор концептуально планувати свою діяльність. В діяльності інтелектуальних ігор значно більше, але створені вони за рахунок комбінування і комплектації основного матеріалу.

        Усі інтелектуальні ігри складають два великі блоки – вікторини і стратегії.

        Вікторина – форма інтелектуальної гри, де успіх приходить за рахунок найбільшої кількості правильних відповідей.

        Вікторини розділяються на дві групи – тестові і профільні(сюжетні).

       Тестові вікторини (ТВ-ігри) є найпростішою формою інтелектуальних ігор. Учасники відповідають на запитання і отримують оцінку. Запитання – оцінка, запитання- оцінка.. Тест. Найвідоміші приклади : «О.счатливчик!», «Що? Де? Коли?», «Брей-ринг».

       Сюжетні вікторини (СВ-ігри) – більш цікаве, з точки зору атрибутів заняття. Організатори вибирають будь-який ігровий сюжет, наприклад, космічну подорож, морську регату тощо. Учасники стають космонавтами, моряками. Підключаються їхня винахідливість, використовуються театральні елементи. Прикладами телеігор є «Полундра!», «Колесо історії» тощо.

         Стратегія – форма інтелектуальної гри, де успіх приходить за рахунок найбільш вірного, оптимального планування учасниками своїх дій і вчинків.

         В основі класифікації стратегій лежить принцип домінуючого шляху до успіху.

         У бойових стратегіях домінуючий шлях до успіху лежить через правильне планування знешкодження супротивника (шахи, шашки). В економічній – через успішні придбання і продажі ( «Менеджер»). А в рольовій – через найкраще здобуття тощо, що визначено роллю гравця.

                                    Основні типи інтелектуальних ігор

ВІКТОРИНИ		СТРАТЕГІЇ
Тестова вікторина (ТВ-гра)	Сюжетна вікторина (СВ-гра)	Рольова стратегія	Економічна стратегія	Бойова стратегія
«О,счастливчик!» «Що?Де? Коли?» «Брейн-ринг»	«Полундра!»	Імпровізаційна «Експромт театр»,сценарна «Яхта»	«Менеджер»	Шашки, шахи